Оголошення

Реєстрація на форумі через сайт: http://stezhky.org.ua/user/register

#1 2015-09-02 22:15:18

Cherkes
З Львів
Зареєстрований: 2015-07-31
Повідомлень: 8

Микулєска-Стайки

Мали 22-24.08.2015 цікаву подорож,про яку захотілося написати декілька рядків.

Дивлячись на польську карту “Czarnohora”(Чорногора),можна побачити досить багато місць з позначкою двох схрещених мечів і датами з Першої Світової війни.В деяких з цих місць вже вдалося побувати,а деякі є менш доступними.Саме такими є вершини Микулєска і Стайки,відвідування яких ми зі Славіком(SLV) певний час назад почали обговорювати.Підкріпив інтерес Treker з компанією,сходивши туди нещодавно і барвисто все описавши.Але сталося так,що рідна Укрзалізниця дуже дбає про людей і логістика все покращується та покращується.От і зараз в той день,коли нам було потрібно,поїзд Ковель-Чернівці не курсував,а київський поїзд був,але набагато пізніше і плацкартних,більш-менш дешевих,квитків на нього вже не було.Тому в Івано-Франківськ 22-го серпня в потрібний нам час потрапити не випадало і,відповідно,у Верховину і далі у Явірник.Тому було прийнято рішення їхати нашим улюбленим ковбойським солотвинським поїздом в Солотвино і далі добиратися до Рахова,а потім в Луги.Вирішили розвідати нову для нас дорогу через руїни кляузи Балцатул,яка зрештою виводить прямо під Попіван Чорногірський,майже на Квадрат.Звідти запланували сходити на Вухатий Камінь та Смотрич,де я(ганьба мені ops ) ще ніколи не був,а далі…Ну,а далі – найцікавіше : зі Смотрича ми підемо на Микулєску через жереп,а далі – на Стайки вже через менше поле жерепу,з галявинками.
Взявши з собою Наталку з Хмельницького та її брата Сашу,сідаємо ввечері 21-го серпня в наш улюблений поїзд і зранку 22-го опиняємось в Солотвино.Там через деякий час нас і ще декількох людей підбирає Юра,який розмовляє російською з пасажирами та румунською по телефону.Пісні в програвачі всю дорогу лунають теж цими двома мовами.Для тих країв це досить типово.Приїжджаємо в Рахів,де нас чекає Біджо – він приїхав раховозом з Франика.Раховоз зараз вже не той,що раніше : декілька плацкартних вагонів,які зробили загальними.Нашому ветерану навіть якимось дивом вдалося всю дорогу лежати,і це в День Незалежності,коли купа туристів їде в гори!Автобус в Луги поїхав о 10:00,каже Біджо,а наступний аж о 13:00.
Перекушуємо пиріжками,відбиваючись від ос,яких тут,таке враження,мільйони і йдемо за міст через Чорну Тису на місце,де традиційно кучкуються всі бажаючі вибратися з Рахова не громадським транспортом,або ним,але не через касу.Відповідно в цьому ж місці кучкуються і таксисти,досить-таки жадібні.Один хоче до повороту на Балцатул не менше 400 грн.,інший – 350 до автобусної зупинки в Лугах.Ото ціни…Для порівняння : автобус коштує з багажем 13 грн. 50 коп.Сидимо,чекаємо.Один з таксистів не витримує і пропонує нам за 300 грн. доїхати хоча б в кінець села,а далі подивимось. Він каже нам,що автобуса о 13:00 і так не буде,бо сьогодні вихідний.Ми зрештою погоджуємось,бо втрачати час теж не хочемо.Таксист каже,що зараз доп’є каву і ми поїдемо.Поки він це робить,під’їжджає літній чоловік і зупиняється.Він сам з Тячівського району і їде в Кваси забрати сусіда,але не проти нас підвезти і трохи підзаробити.З ним домовляємось за 150 доїхати мінімум до автобусної зупинки,а далі подивимось.Арріведерчі поціновувачу кави : це ринкова економіка  cool  Грузимося і їдемо.По дорозі бачимо автобус,який прямує з Лугів до Рахова.Мабуть він таки потім і поїхав о 13:00 знову в Луги(привіт кавоману  smile ), але ми і так зекономили декілька годин.Також один за одним їдуть гружені лісовози,очевидно зі сторони Балцатула.А на узбіччях час від часу бачимо стенди з надписами типу "Майбутнє лісу в твоїх руках" та "Збережи диких звірів".Цинічно...Наш водій не очікував такої довгої дороги і починає думати,чи вистачить йому солярки.На нашому шляху виростає скупчення лісогубної техніки разом з лісогубами,і в цьому місці вирішуємо далі не їхати.На щастя,це вже метрах в 100 від повороту на Балцатул.Домовляємося сумарно заплатити 250 грн. – всі задоволені.
Йдемо долиною Балцатула.Прохолодно,тому йдеться бадьоро і кайфово.Дорога вкатана лісовозами,не дуже кам'яниста,тобто все залежить від кількості бабла,з якою ви готові розстатися - і їдьте хоч до самої кляузи.Біджо каже,що раніше дорога тут була втричі вужчою. sad Все ясно : косять ліс,не соромлячись sad Йдемо. По дорозі показується Попіван :
1441217393_dsc_0292-0.jpg
Приблизно за 2 години,включаючи перекури,доходимо до місця,де колись була кляуза.Колись тут,за словами Біджо, були також лісорубний гуртожиток та колиба.І там,і там старий ночував,ці будівлі рятували його з друзями в тому числі в люті морози.Ось що від цього залишилось :
1441217502_dsc_0294-1-0.jpg
Майже зруйнована колиба,а від гуртожитка лишився тільки фундамент.Останній раз Біджо тут був років 10 назад,тому шокований змінами.
Рухаємось далі.Зліва Лемська,попереду - обсерваторія :
1441217592_dsc_0293-0.jpg
1441217636_dsc_0296-0.jpg
1441217657_dsc_0297-0.jpg
Зрештою доходимо до стовпчика КБЗ,починається не дуже складний підйом.Доходимо до галявинки,від якої на карті показано стежку наліво до води та стежку направо до води.Йдемо зі Славіком наліво,бо тудою ближче до води,решта шукає ще потенційні місця для ночівлі.Доходимо до води,потік потужний.Трохи лівіше і вище від течії - шикарне місце для ночівлі з видом на Попіван та безліччю малини та чорниці :
1441217722_dsc_0302-0.jpg
Вертаємось на галявину,там нам кажуть,що теж знайшли одне шикарне місце з водою та видом на Чорну Гору.Зрештою йдемо туди і не шкодуємо.Зліва видно Лемську,Гутин-Томнатик та Бребенескул,справа – Попіван у всій красі :
1441217939_dsc_0305-0.jpg
1441217962_dsc_0310-0.jpg
Дійсно,мажорне місце,дуже люблю південні схили Чорногори.
Вода єсправа від гребеня,але ледве струменить.Йдемо зі Славіком трохи далі і досвід не підводить : потужний струмок.Набираємо у всю тару і повертаємось на стоянку.Їмо,спілкуємось,трохи вживаємо tongue Коли сонце сідає,стає досить холодно.
Встаємо зранку : знову досить прохолодно,але коли сонце починає освітлювати схили,життя покращується  cool З самого ранку наверх йдуть декілька груп збирачів афинів.Так,в них зараз чудовий врожай.Починаємо підйом,по дорозі роздивояємось краєвиди.Позаду Мармароси,попереду - Чорногора :
1441218137_dsc_0324dsc_0325dsc_0326-0.jpg
1441218163_dsc_0323-0.jpg
Хвилин за 40 вилазимо на гребінь.Година досить рання,а людей вже багато : хто тільки прокинувся,хто збирається,а хто вже кудись прямує.Ще навіть знаходимо залишки минулої розкоші - кущі рододендрону з чахлим цвітом :
1441218213_dsc_0330-0.jpg
Йдемо в напрямку Смотрича та Вухатого Каменю,людей...багато.Виходимо на Вухатий Камінь,обходимо частину скель:
1441218335_dsc_0343-0.jpg
1441218352_dsc_0357-0.jpg
На всі скелі часу нема - в нас інша головна мета.Майже на кожному стовпчику з маркуванням якісь особливо обдаровані люди мали залишити згадку про себе :
1441218414_dsc_0335-0.jpg
1441218428_dsc_0336-0.jpg
Виходимо на вершину Смотрича :
1441218480_dsc_0371-0.jpg
Славік прогулюється і знаходить невеличку печерку,про яку до того ми чули.В люту непогоду в ній можна врятуватися.Дзвонимо до знайомого перевізника - Василя з Верховини -  і він заспівує нам з Дземброні до Верховини за бус 300 грн.,і то ще як знайомим.Ну от,знову...Дзвонимо до іншого Василя - 350 мінімум.Дійсно,по знайомству дешевше,але ціни...Домовляємось на 11 ранку наступного дня і починаємо спуск на сідловину між Смотричем та Микулєскою :
1441218543_dsc_0372-0.jpg
Незаймані поля жерепу попереду насторожують,але справа видно ліс,краєм якого ми вирішуємо йти,як тільки пройдемо смугу жерепу.Під час спуску метрах в двох від мене з трави вилітає на шаленій швидкості заєць,трохи налякавши мене з Наталкою.Напевно він рідко тут бачить туристів і трохи здивувався  smile По дорозі бачимо,очевидно,наслідки пожежі кількарічної давності - спалений жереп.Картина трохи постапокаліптична :
1441218644_dsc_0373-0.jpg
Залазимо в живий жереп.Він досить-таки дужий,але оскільки ми йдемо вниз,йдеться терпимо.По дорозі перетинаємо декільки витоків потоку Дзембронька.Час від часу проглядаються наші цілі :
1441218765_dsc_0376-0.jpg
Трохи йдемо вздовж витоків потоку,що полегшує нам життя і зрештою,взявши трохи вправо і перетнувши невелику смугу жерепу,доходимо до омріяного лісу.Перед тим виставляємо собі орієнтир - скельну гряду на передвершинному гребені Микулєски,десь там нам треба в ідеалі вилізти з лісу і піднятися на вершину.Але ідеали чомусь ніколи не є досяжними big_smile Зупиняємось трохи віддихатися.Наталка виявляє,що загубила десь в жерепі телефон.Само собою,йому можна сказати "прощавай",бо абсолютно невідомо,де він є в тих хащах.Неприємно,але Наталка каже,що давно хотіла,щоб він впав і нарешті розбився назовсім smile Почуття гумору - це наш рятівник і дуже приємно було бачити,що є дівчата,здатні пройти всі ці хащі і при цьому залишатися позитивними.Йдемо далі краєм лісу,подекуди навіть є слабенька стежка.Спочатку бачимо пічку-буржуйку,цілком можливо,що часів Першої Світової :
1441218900_dsc_0380-1-0.jpg
Пічка класна,з'являється навіть ідея колись трохи її вистукати та поставити в якійсь карпатській колибі.Проходимо далі і бачимо цілу бухту колючого дроту часів війни :
1441218951_dsc_0381-0.jpg
Ще далі - шикарні галявини,повні чорничників з шикарними,налитими ягодами.Туй точно збирачів не є smile Вдосталь(та кого я обманюю,ще б хотілося) пасемося та йдемо далі.Перетнувши декілька струмків,вирішуємо підніматися вже вверх,тим більше,що у Славіка глючить навігатор і ми точно не знаємо,де знаходимось.Цей перехід лісом зекономив нам масу сил,енергії і часу,бо ми зрізали добрячий шмат жерепу.Виходимо з зони лісу,перед нами отакий жереп :
1441219058_dsc_0382-0.jpg
Не часто такий бачив : метри 4 висотою,не весь,звичайно,але потужний весь...Ліземо вверх,іноді ледве протискуючись крізь дуууже густий жереп,такого густого ще не бачив - одразу видно,що його не чіпали мабуть з тої самої війни.Іноді повземо на карачках,іноді проломуємось,іноді йдемо по гілках...Улюблена рослина карпатських туристів постійно дає здачі.Та що казати,всі ходили крізь жереп...Але такого лютого я ще не зустрічав.Ефект підсилюється ще й вельми стрімким підйомом.Зрештою крізь хащі бачимо скелю,таку собі місцеву міні-Ушбу :
1441219135_dsc_0383-0.jpg
Отже,ми вже близько.Викочуємось нарешті на вільний простір,кричимо і матюкаємось(не всі,звичайно smile ) від щастя.Сидимо,переводимо дух.Вершина Микулєски дуже близько,Стайки прямо по курсу на схід :
1441219234_dsc_0391-0.jpg
1441219259_dsc_0385dsc_03861-5-0.jpg
Є амбразура :
1441219878_dsc_0412-0.jpg
А на захід - Смотрич,Попіван та поле жерепу,частину якого ми обійшли лісом(на фото він зліва від поля альпійки) :
1441219460_dsc_0393dsc_0394dsc_0395-0.jpg
Довкола окопи,колючка...Йдемо на вершину Микулєски,знаючи з розповідей папєрєдніків smile ,що десь тут має бути бункер часів війни.Так,ось він - снаряд,встромлений в землю,поруч колючка :
1441219585_dsc_0402-0.jpg
Снаряд виявився осколком,ми його витягнули,хоча Наталка і була проти smile Поруч є ще один осколок,та й взагалі цього добра тут предостатньо. І ось він,поруч - вхід в бункер.Кинувши про всяк випадок всередину камінь,залазимо.Вражає.Бункер - приміщення,видовбане у породі.Висота - метри 2,розміри в плані - може 3x5 м :
1441219712_dsc_0401-0.jpg
Вилазимо і йдемо назад.Славік бачить підозріле пониження рельєфу з жерепом довкола.Так,ще один бункер.А точніше - цілий тунель :
1441219772_dsc_0406-0.jpg
1441219804_dsc_0407-0.jpg
Вертаємось до рюкзаків,а по дорозі...ще один бункер!В цей вже лізти досить стрьомно,бо є відчуття,що конструкція не є стійкою.Залазимо майже по-пластунськи всередину :
1441219976_dsc_0423-1-0.jpg
Є людські сліди,а скільки їм років - невідомо.Дерев'яні стійки добряче підгнили,порода зі стелі обсипається...Є відчуття ненадійності,тому тут надовго не затримуємось.
Оглядаємось на Микулєску,скель вистачає:
1441220212_dsc_0420dsc_0421-0.jpg
Йдемо на Стайки,знову через жереп.Він місцями густий і неприємний,але в цілому вже не так складно.Крім того,час від часу є галявинки.Нарешті останню смугу жерепу подолано.Па-па,маленький wink Стайки - симпатична тривершинна гора :
1441220069_dsc_0425-0.jpg
Розслаблення наступає само собою.Сонце вже сідає за хребет :
1441220126_dsc_0431-1-0.jpg
О,рано ми розслабились.Спочатку стрімкий спуск,потім неприємні хвойні хащі.Подекуди окопи і ще декілька досить перспективних місць : так і пахне новими бункерами,але часу в нас бракує.Прямо під нами зліва має бути полонина Данюкова стая,тому йдемо просто вниз і не прогадуємо,бо йти стає реально легко і просторо.Хмельничани бачать здоровенний білий гриб.Біджо каже,що цей гриб такий самий старий,як він smile Так воно і є : їсти його явно не варто,ну але розміри його досить солідні :
1441220401_dsc_0433-0.jpg
Виходимо на полонину.Знову колючий дріт,просто лежить собі,і багато :
1441220462_dsc_0435-0.jpg
Полонина вся поросла хвойним молодняком і явно закинута.Стаї,показаної на польській карті,немає і в помині(в принципі,нічого дивного,карті вже 5 років).Тим не менш,один за одним з кущів виходять коні,йдуть за нами :
1441220849_dsc_0434-1-0.jpg
Ми шикаємо на них,бо їх реально багато і хто їх знає,які в них наміри smile Доходимо до місця,з якого видно Хом'як,Синяк,Малий Горган та Довбушанку,сонце вже сіло,сутеніє.Тут би і розбити табір,але прямо за нами коні бігають туди-сюди табуном на шаленій швидкості.На чолі табуна - сірий жеребець,він явно не хоче з нами дружити,бігає і стає на передні копита,показуючи в повітрі,як він нас битиме задніми.Нам зовсім не подобається така перспектива : вони пробіжать по нашому табору і від нас нічого не лишиться.Тому йдемо далі через хащі,перетинаємо струмок,набираємо води.Дрів нема,бо кругом молодий ліс,але стаємо на ночівлю.Знову посиденьки,поїденьки та незначні попоєньки(просто мало лишилося big_smile ).Знову ввечері свіженько,відчувається,що вже скоро осінь...Втома дається взнаки,тому довго не сидимо і йдемо спати.
Зранку встаємо,швиденько збираємось і виходимо,бо в нас поїзд о 17:01 з Івано-Франківська.На карті показана стежка з полонини,далі вздовж потоку,а потім дорога прямо в Дземброню.Спочатку виходимо на дорогу,потім вона,як це часто буває,таємничо зникає при виході з лісу на полонинку.Йдемо просто в потрібному напрямку.Трохи буреломно і неприємно,але це - повна фігня в порівнянні з вчорашнім жерепом.Зрештою - о,диво!,-виходимо на стежку,а нею - в долину Дземброньки на дорогу.Дорога то є,то нема і доводиться переходити вбрід - міні-версія Чорного Черемошу від Буркута до Альбина,та й рівень води не порівняти.Зрештою ця дорога стає абсолютно нормальною і виводить нас в Дземброню.В селі оглядаємось назад на Микулєску і Смотрич :
1441221047_dsc_0446-1.jpg
Микулєска звідси виглядає дуже неприступною.Хорошу гору вибрали австро-угорські та німецькі війська для того,щоб на ній окопатися.Само собою,це відомий візуальний ефект і на ділі крутизна не є такою аж великою,але Славік все одно задається питанням : і хто б звідси міг штурмувати цю вершину?Та ніхто її напевно і не штурмував,сиділи собі одні тут,а інші десь на Костричі та стріляли одне в одного...І так 3 роки.За нами приїжджає бус,їдемо у Верховину,а звідти майже зразу в Івано-Франківськ.Біджо виходить задля економії коштів у Ворохті і там чекає на раховоз,бо на Калуш все одно ще виїде.30 грн. зекономив cool На поїзд встигаємо з запасом і о 19:40 ми у Львові,хмельничани їдуть далі і в Хмельницькому опиняються о 00:15.
Підсумовуючи все сказане вище,можу з впевненістю сказати : КАТЕГОРИЧНО НЕ РЕКОМЕНДУЮ ЙТИ НА МИКУЛЄСКУ ЗІ СТОРОНИ СМОТРИЧА,якщо ви хоча б трохи не мазохіст,якщо ви не є досвідченим туристом - тим більше не рекомендую.Можна залишитись без очей(кожен з нас мав на таке шанси неодноразово),не говорячи вже просто про роздряпані руки та ноги,хіба що підете у німецькому камуфляжі чи ще чомусь подібному,та й окуляри краще вдягніть.Загубити теж можна багато чого,як показує практика.Водночас КАТЕГОРИЧНО РЕКОМЕНДУЮ ПОБУВАТИ НА СТАЙКАХ ТА ОСОБЛИВО МИКУЛЄСЦІ всім поціновувачам диких та безлюдних,та ще й історично багатих,місць в Карпатах.Оптимальним видається все-таки підйом з Явірника на Стайки і далі на Микулєску,жереп там терпимий і є галявинки для переводу духу.Спускатися краще шляхом підйому.Можна з Микулєски спуститися до полонини Шешорської і далі долиною Погорільця в Шибене,або ж спробувати піднятися з Шибеного,але наслуханий,що там не дуже добре йдеться.
P.S. Чув,що десь на Стайках живе ведмедиця з ведмежатами.Цього разу не зустрічали smile

Неактивний

#2 2015-09-02 22:46:06

Treker
З Снятин
Зареєстрований: 2014-06-30
Повідомлень: 372
Сайт

Re: Микулєска-Стайки

Геокешингову схованку не знайшли?


Роман Тимофійчук
Член Ради Товариства

Неактивний

#3 2015-09-02 22:55:14

Адя
З Київ/Чернівці
Зареєстрований: 2015-07-29
Повідомлень: 55

Re: Микулєска-Стайки

Дуже!!! Гарно написано!!! Поки читала, відчула запах Карпат, жерепу і осені

Неактивний

#4 2015-09-03 01:21:32

Bruklin
З Чернівці
Зареєстрований: 2014-12-24
Повідомлень: 73

Re: Микулєска-Стайки

Гарна розповідь, і гарні місця. Однозначно найкращий був похід цього року туди. А ось за відкопаний осколок я б вам по рукам надавав...Така краса була, так гарно, нє прийшли архєологи і всьо зіпсували...

Неактивний

Сподобалося:

#5 2015-09-03 14:19:26

Cherkes
З Львів
Зареєстрований: 2015-07-31
Повідомлень: 8

Re: Микулєска-Стайки

2 Treker : Ні,не знайшли.Та ми й не мали,чесно кажучи,багато часу...Коли вилізли на Стайки,вже сонце почало сідати,а нам ще треба було знайти місце для ночівлі.Хай наступники постараються  smile
2 Адя : Дякую smile Намагався максимально передати атмосферу і щоб не нудно було читати.
2 Bruklin : Дякую за позитивний відгук.Так,місця потужні...Не знаю,чи це сильно змінить ситуацію,але осколок ми закопали назад,на тому самому місці.Благо,відкопувати і закопувати довго не довелося - пару сантиметрів.Те,що зруйнували красивий міф - це мінус,але плюс в тому,що наступний,хто туди прийде,попередньо прочитавши цю розповідь,знатиме,що навіть мінімальної імовірності вибуху немає  smile

Редагувався Cherkes (2015-09-03 14:20:35)

Неактивний

Сподобалося:

Ноги форуму

Під керуванням FluxBB